Центробанки. Зміна сопілки і вибір нової пісні

Чи може ФРС підвищити ставку у 2026 році: як геополітика і нафта змінили монетарну траєкторію

Ще кілька місяців тому сценарій 2026 року виглядав майже очевидним: поступове зниження ставок у міру сповільнення інфляції та стабілізації ринку праці. Зараз ринок змушений переглядати це припущення. Протоколи засідання ФРС наприкінці січня показали зміну тону — частина членів FOMC заговорила про “two-sided” підхід, тобто про готовність не лише знижувати, а й потенційно підвищувати ставку, якщо інфляція залишатиметься вище цілі.

Інфляція наразі перебуває близько 2.9%, що суттєво вище таргету 2.0%. Формально це не критичний рівень, але достатній, щоб змінити риторику. ФРС тримає діапазон федеральної ставки на рівні 3.50–3.75%, після зниження на 0.75 п.п. з осені та на 1.75 п.п. від початку циклу пом’якшення у 2024 році. Це вже не жорстка політика, але й не стимулююча. Ставка наближається до нейтрального рівня.

Саме в цьому контексті “two-sided” формулювання має значення. Воно не означає, що підвищення — базовий сценарій. Воно означає, що ФРС не хоче закріплювати за собою імідж центробанку, який автоматично знижує ставку за першої ознаки сповільнення. Після 2022–2023 років центральний банк прагне уникнути навіть натяку на підвищення інфляційного таргету.

Геополітична ескалація та стрибок нафти додають складності. Якщо енергетичний шок виявиться тривалим, headline-інфляція може знову прискоритися. Це особливо чутливо, коли паралельно діють тарифи, які вже створили ціновий тиск у певних секторах. Поєднання тарифного та енергетичного факторів — це класичний supply-side удар, який важко компенсувати монетарною політикою.

Водночас економічні дані не сигналізують про необхідність жорсткішої політики. Зростання залишається відносно стійким, безробіття не демонструє різкого підйому, а ринок праці стабілізувався після літнього охолодження. Сам Джером Пауелл прямо зазначив, що підвищення ставки не є базовим сценарієм. Більшість аналітиків сходяться на тому, що найближчі місяці ФРС залишатиметься на паузі.

Ф’ючерси на федеральні фонди наразі закладають радше зниження на 25 б.п. ближче до середини року, ніж підвищення. Консенсус частини економістів передбачає два зниження — орієнтовно в червні та вересні — якщо інфляція продовжить сповільнюватися, зокрема за рахунок житлового компоненту.

Однак сам факт появи дискусії про потенційні підвищення змінює структуру очікувань. Ринок більше не розглядає цикл пом’якшення як односторонній. Це має прямий вплив на дохідності довгих облігацій і на валютний ринок. Долар отримує підтримку не через фактичне підвищення ставки, а через скорочення кількості очікуваних знижень.

Політичний контекст також важливий. Зміна голови ФРС навесні додає невизначеності. Дональд Трамп відкрито критикував поточну політику і виступав за нижчі ставки. Його кандидат Кевін Уорш раніше заявляв про перевагу нижчих ставок у поєднанні зі скороченням балансу ФРС. Якщо нове керівництво справді прискорить скорочення активів, це може змінити баланс між ставкою та ліквідністю.

У підсумку сценарій підвищення ставки у 2026 році залишається малоймовірним, але вже не теоретично неможливим. ФРС перейшла від впевненого циклу пом’якшення до режиму обережної нейтральності. Геополітика, нафта і тарифи перетворили монетарну політику з передбачуваного процесу на гнучкий, залежний від даних механізм. І саме ця зміна тону — а не фактичний крок — зараз найбільше впливає на ринки.