Нафтовий спред. Що не так з ціною на нафту?

Два ринки, дві правди

Коли ви гуглите ціну на нафту, ви бачите так звану паперову ціну — ф'ючерси Brent, зараз близько $95 за барель. Але якщо країні потрібен реальний барель, який завантажать на реальний танкер і доставлять на реальний нафтопереробний завод — це коштує понад $130. Різниця в $35 є найбільшим розривом за всю задокументовану історію. Для порівняння: навіть під час COVID, коли ціна нафти ненадовго пішла в мінус, такого розриву не було — і то був колапс попиту. Зараз — навпаки, надзвичайна ситуація з пропозицією.

Теорія, яка пояснює цей парадокс: паперовий ринок навмисно використовується як психологічний інструмент для заспокоєння інвесторів. Хтось продає обіцянки нафти по $100, не маючи наміру її фізично поставити. Але коли контракти добіжать кінця і покупець скаже «де моя нафта?» — той, хто продав, буде змушений викупити контракти за ринковою ціною. Якщо фізична нафта тоді коштуватиме $140 — саме стільки й заплатять. Це називається шорт-сквіз, і він може миттєво зрівняти паперову й фізичну ціни.

Скільки нафти зникло і хто постраждав першим

Світ щодня споживає близько 100 мільйонів барелів. З них наразі бракує від 8 до 13 мільйонів — це як забрати половину щоденного споживання США. Один аналітик з енергетичного фонду підрахував: загалом за час конфлікту світ втратить 780 мільйонів барелів. Стратегічний нафтовий резерв США — 400 мільйонів барелів, і він іще до війни був напівпорожній. Тобто втрати вдвічі перевищують увесь американський аварійний запас.

Азія відчула удар першою і найбільше — 80% її нафти надходило з Перської затоки, а зараз проходить лише близько 6% довоєнних обсягів. Філіппіни оголосили надзвичайний стан після того, як ціни на паливо подвоїлися. Індонезія та В'єтнам перевели людей на дистанційну роботу. В Таїланді рибна галузь зупиняється — морське паливо подорожчало на 250%. Африканські країни розбавляють бензин хімікатами, щоб розтягнути залишки.

США — останні в черзі. JP Morgan вказує конкретну дату: останній танкер, що пройшов через Ормузьку протоку до її закриття, має прибути до місця призначення приблизно 20 квітня. Після цього буфер вичерпано.

Уроки з минулого

Три великі нафтові кризи дають чітку картину. У 1973 році арабське ембарго вивело з ринку 7% світової пропозиції — ціни виросли на 300%, фондовий ринок впав на 52% за 23 місяці, інфляція сягнула 12,3%, відновлення зайняло 7 років. У 1990 році схожі 7% відпали через війну в Перській затоці — ринок впав на 21%, але швидко відновився, бо війна закінчилась за кілька місяців.

Зараз поза ринком від 15 до 20% світової пропозиції — удвічі більше, ніж у будь-якій попередній кризі. Тривалість — вже 7 тижнів без чіткого кінця. При цьому фондовий ринок перебуває біля історичних максимумів і закладає в ціну нульову ймовірність рецесії чи корекції. Варто нагадати: у жовтні 1973 року після оголошення перемир'я S&P 500 виріс на 2,3%. Потім впав ще на 40%.

Облігації, борг і Китай

Є ще один сигнал, який важко ігнорувати. Дохідність 10-річних облігацій США, Великобританії, Німеччини та Японії з початку конфлікту зросла. Американський показник — близько 4,3%, британський — 5%. Але китайська дохідність пішла вниз. Вперше за 20 років Китай має нижчі ставки запозичення, ніж усі провідні західні економіки. У кризу гроші течуть до Китаю як до тихої гавані — і це зовсім не той сценарій, який, мабуть, планувався.

Для США кожен додатковий відсоток дохідності при борзі близько $40 трильйонів — це мільярди доларів додаткових відсоткових виплат щороку. Нафтовий шок підштовхує інфляцію вгору, ФРС не може знижувати ставки, дохідність залишається високою, дефіцит росте. Економісти мають назву для цього механізму — боргова спіраль смерті.

Їжа і енергоресурси

Нафта — це не лише бензин. Природний газ, що також проходить через Ормузьку протоку, є основною сировиною для виробництва карбаміду — найпоширенішого добрива у світі. Його ціна вже сягає рівнів 2022 року, коли через війну в Україні продовольча криза охопила десятки країн. Цей ціновий сигнал дійде до полиць супермаркетів із запізненням у 6–12 місяців.

Що далі

Мирне врегулювання залишається можливим, і тоді ринки можуть поглинути все це відносно м'яко. Але фізичні дані, статистика JP Morgan, динаміка облігацій і 50 років історії вказують в один бік — а офіційна версія і паперові ціни в інший. У кожному попередньому випадку правою виявлялась фізична реальність. Питання не в тому, чи зійдуться ці дві лінії. Питання в тому, коли.

Вплив нафтової кризи на долар США: короткостроковий і середньостроковий прогноз

У короткостроковій перспективі долар опиняється під різноспрямованим тиском. З одного боку, традиційно нафтові шоки стимулюють попит на долар як валюту-притулок — інвестори в часи невизначеності тікають у американські активи. З іншого боку, саме зараз цей механізм дає збій: дані по облігаціях показують, що капітал у цій кризі тече не до США, а до Китаю. Китайська дохідність десятирічних держоблігацій вперше за 20 років нижча за американську — а це означає, що функцію тихої гавані перебирає Пекін, а не Вашингтон. Для DXY це структурно негативний сигнал.

Додатковий короткостроковий тиск створює очікуваний шорт-сквіз на нафтовому ринку. Коли паперова і фізична ціни нафти зійдуться — а JP Morgan вказує на кінець квітня як на момент вичерпання буфера — інфляційні очікування різко зростуть. Ринок почне переоцінювати траєкторію ФРС, і будь-які надії на зниження ставок розвіються. Це тимчасово підтримає дохідність облігацій і може дати долару короткий технічний відскок. Але це не сила — це пастка.

У середньостроковій перспективі картина виглядає значно похмуріше для американської валюти. Борг США наближається до $40 трильйонів. Дохідність десятирічних трежеріс на рівні 4,3% вже створює серйозне навантаження на бюджет, а критична зона — 4,6–4,8% — не за горами. Нафтовий шок, який розганяє інфляцію, позбавляє ФРС простору для маневру: знизити ставки не вийде, не спровокувавши нову інфляційну хвилю. Дохідність залишається високою, вартість обслуговування боргу зростає, дефіцит збільшується — і цикл починає живити сам себе.

Паралельно зростатимуть ціни на продовольство — добрива вже дорожчають, і це дійде до споживача за 6–12 місяців. Стагфляційне середовище, де інфляція висока, а економіка сповільнюється, історично є одним із найгірших для долара: ФРС не може діяти ані в той, ані в інший бік без побічних ефектів.

Якщо до цього додати геополітичне переосмислення ролі долара — коли союзники й торгові партнери спостерігають, як США використовують валютну й енергетичну домінацію як зброю — середньостроковий тренд на диверсифікацію резервів лише прискориться. DXY може утримувати позиції на тлі суто технічних чинників, але фундаментальний вітер дме проти нього.