Завчасний оптимізм ринку. Виправдано чи ні?
Поточна динаміка фінансових ринків дедалі більше віддаляється від класичних фундаментальних моделей і все сильніше залежить від очікувань. Останні заяви Donald Trump про можливе швидке просування у геополітичних переговорах сформували на ринку відчуття наближення позитивної розв’язки. Саме відчуття, а не фактичні зміни у макроекономічних умовах, стало основним драйвером рухів активів.
Ринки вже поводяться так, ніби сценарій деескалації є базовим. Фондові індекси не лише відновили втрати, а й перевищили довоєнні рівні, що є нетиповою реакцією на подібні геополітичні шоки. На цьому фоні долар, який традиційно виступає як захисний актив, почав втрачати позиції. Це зниження не є просто короткостроковою реакцією на покращення настроїв — воно відображає більш глибоку проблему.
Найважливішим сигналом є те, що долар не зміг продемонструвати переконливого зростання навіть у початковій фазі конфлікту, коли рівень невизначеності був максимальним. У класичному макросередовищі саме в такі періоди формується найсильніший попит на безпечні активи. Відсутність цього попиту вказує на те, що фундаментальна база долара вже була ослаблена ще до початку подій.
Ця слабкість стає більш очевидною при аналізі потоків капіталу. Попит іноземних інвесторів на американські державні облігації поступово знижується, що підтверджується як ринковими даними, так і падінням обсягів активів, що зберігаються на рахунках Fed для іноземних учасників. У ширшому контексті це означає, що механізм, який протягом років підтримував структурний попит на долар — а саме рециклінг глобальної ліквідності назад у США — починає давати збої.
Особливо важливу роль у цьому процесі відіграє енергетичний сектор. Зниження доходів від продажу енергоносіїв означає менший обсяг доларових потоків, які традиційно реінвестуються у американські активи. Якщо цей тренд збережеться, це створить додатковий тиск на долар у середньостроковій перспективі.
Водночас макроекономічні дані у США також не дають підстав для відновлення сили долара. Останні інфляційні показники демонструють ознаки пом’якшення, що змушує ринок переглядати очікування щодо подальших дій Федеральної резервної системи. Формується сценарій, за якого монетарна політика поступово переходить від жорсткої до більш нейтральної або навіть стимулюючої. Це, у свою чергу, знижує привабливість долара як інструменту для збереження вартості.
На цьому фоні особливо показовою є поведінка нафтового ринку. Незважаючи на масштаб геополітичного шоку, ціни на нафту не продемонстрували достатньо сильного зростання, щоб викликати занепокоєння щодо глобального економічного сповільнення. У реальному вираженні вони залишаються значно нижчими за рівні попередніх піків, що дозволяє ринку зберігати стабільність і підтримує ризикові активи.
Саме відсутність повноцінного енергетичного шоку пояснює, чому не відбулося переходу до класичного risk-off сценарію. Інвестори не бачать безпосередньої загрози для глобального зростання, а отже не мають стимулу різко скорочувати ризикові позиції. Проте цей баланс є нестійким. У разі подальшого зростання цін на енергоносії інфляційний тиск може посилитися, що призведе до зміни структури кривої дохідності у США. Історично такі зміни часто супроводжуються ослабленням долара.
На валютному ринку це відображається через нетипову поведінку основних пар. EUR/USD, наприклад, фактично повернувся до рівнів, які спостерігалися до початку конфлікту. Це виглядає незвично, враховуючи масштаб ризиків, і свідчить про високий рівень довіри до позитивного сценарію розвитку подій.
Частково така динаміка пояснюється відносною стабільністю європейської економіки та обережною риторикою Christine Lagarde, яка не сигналізує про необхідність негайних агресивних дій з боку ЄЦБ. Ринок продовжує закладати поступове підвищення ставок, що підтримує євро. Проте ця підтримка є умовною і значною мірою залежить від збереження поточного рівня оптимізму.
Фунт, у свою чергу, виглядає слабкіше через більш стриману позицію Банку Англії. Andrew Bailey підкреслює необхідність обережного підходу, що знижує очікування щодо подальшого підвищення ставок і обмежує потенціал зростання британської валюти.