Завтрашнє рішення ФРС: два сценарії, і чому саме рішення — не найважливіше
Завтра, 16 вересня, ФРС оголосить рішення щодо ставки, і ринок зараз закладає близько 87–90% ймовірності підвищення на 25 б.п. Але справжня розвилка не в тому, підніме ФРС ставку чи ні — вона в тому, що станеться після.
Сценарій 1: ФРС підвищує ставку (базовий, найбільш ймовірний)
Це той сценарій, який зараз закладений у ціни практично повністю. Логіка на його користь дуже проста і послідовна. Голова ФРС Кевін Уорш ще на симпозіумі в Джексон-Хоул чітко змістив риторику: акцент на тому, що інфляція вище цілі вже п'ять з половиною років, і що фінансові умови зараз недостатньо жорсткі для економіки з повною зайнятістю. Це сигнал, що логіка змінилася з "тримати ставку, якщо дані не змусять підняти" на "підняти ставку, якщо дані не змусять зупинитися".
А дані підтвердили саме цей курс. Звіт про зайнятість за серпень вийшов гарячішим за всі прогнози економістів. CPI залишається вище цілі на рівні 3,4%, а базовий CPI зріс на 0,29% м/м — це майже вдвічі більше за темп у 0,17%, потрібний для повернення річної інфляції до 2%. Додайте сюди нафту вище $100 за барель через перебої з постачанням з Близького Сходу — і картина складається сама собою. Ніхто у складі FOMC відкрито не проти підвищення, міністр фінансів Бессент, судячи з усього, теж за (він нервово стежить за зростанням довгострокових дохідностей), а навіть Трамп фактично дав добро, сказавши, що Уорш "зробить те, що повинен зробити".
Ринковий спред carry-trade (спред до ставки ФРС) вистрілив до 90 б.п. — а все, що вище 75 б.п., традиційно є сигналом ринку про готовність до підвищення. Усе це робить підвищення ставки практично неминучим.
Усередині цього сценарію є два підваріанти, і різниця між ними — саме в риториці, а не в самому рішенні:
Перший варіант — "м'яке" підвищення : ставку піднімають, але риторика частково знижує ту жорсткість очікувань, яка різко зросла після останнього CPI, і закладає більш м'який курс на середньострокову перспективу.
Другий варіант — "жорстке" підвищення : ставку піднімають і риторика підтверджує курс на послідовні підвищення й жорсткішу політику доти, доки інфляція реально не стабілізується, по суті повертаючи тезу про higher for longer від ФРС. Аргументація тут дуже сильна і узгоджена — і дані, і риторика, і поведінка ринку вказують в один бік. Головна невизначеність тут не "чи підвищать", а саме тон — і саме тон визначить, як довго триватиме тиск на ринки після рішення.
Сценарій 2: ФРС утримує ставку (малоймовірний, але не нульовий )
Це той сценарій, який зараз виглядає непопулярним серед трейдерів і судячи з позиціонування futures на FedWatch, але має свою логіку. Її суть у тому, що ФРС майже ніколи не робить одне ізольоване підвищення — тому реальний вибір не між "утримати" і "+25 б.п.", а між "утримати" і "почати новий цикл підвищень". А для запуску повноцінного циклу поточні дані можуть виявитися недостатньо критичними. Принаймі для прийняття цього рішення в вересні.
Базовий показник інфляції в послугах (core services CPI) залишається стабільним на рівні 3,0% рік до року. Очікуваний базовий PCE за серпень — близько 3,1% в перерахунку на рік, проти приблизно 3,2% за останні шість місяців. Це більше схоже на повільну дезінфляцію, ніж на повторне прискорення. Додатково фінансові умови вже самі по собі посилилися за останні тижні — тобто частину роботи, яку мало б зробити підвищення ставки, вже виконав сам ринок.
І тут головний аргумент: ринок уже закладає не лише саме підвищення зараз, а й приблизно 75% ймовірності двох або більше підвищень протягом 2026 року. Тобто навіть якщо ФРС підніме ставку, але дасть чітко зрозуміти, що це разова дія — це вже саме собою може виявитись "голубиним" сюрпризом відносно того, що зараз закладено в ціни.
Дезінфляція за базовими показниками справді є, і ринок справді міг перезакласти занадто багато майбутніх підвищень. Але як самостійний сценарій "утримання ставки" виглядає слабко на тлі того, наскільки далеко Уорш і ринок вже зайшли в риториці й ціноутворенні з часу Джексон-Хоул. Найбільш реалістична форма цього сценарію — не пряме утримання, а "жорстке утримання" : ставку не піднімають, але риторика чітко дає зрозуміти, що це лише питання часу і додаткових даних, а не обрання постійного курсу монетарної політки на середню дистанцію.
Що насправді важливіше за саме рішення
Історично ФРС майже ніколи не обмежується одним підвищенням і зупиняється. За останні десятиліття ймовірність того, що за одним підвищенням піде ще одне, становила приблизно 85–90%. Причина проста: +25 б.п. майже нічого не змінюють для економіки самі по собі, а монетарна політика діє із затримкою — тому ФРС зазвичай продовжує рухатись в одному напрямку, поки не накопичить хоча б 75 б.п. загального курсу підвищення, тобто 3 повноцінних rate hikes або не побачить помітної зміни в даних.
Є ще один незручний аргумент: не факт, що поточний рівень ставки взагалі достатньо жорсткий для економіки. Короткострокові ставки перебувають на подібних або й вищих рівнях уже майже чотири роки, а економіка все ще зростає достатньо швидко, щоб безробіття залишалось на рівнях, сумісних з повною зайнятістю.
Важливий нюанс на майбутнє: якщо Уорш вирішить утримати ставку саме зараз — після того, як уся його риторика з часів Джексон-Хоул вела ринок до очікування підвищення — це може вдарити по його репутації незалежного від Білого дому голови ФРС. Враховуючи публічний тиск з боку Трампа на зниження ставок, будь-яке відхилення від курсу, який диктують дані (інфляція, ринок праці), ринок і коментатори швидко інтерпретують не як зважене рішення на основі фактів, а як поступку політичному тиску. А оскільки довіра до незалежності ФРС — це один з ключових факторів, що стримує інфляційні очікування та дохідності довгих облігацій, будь-яка тріщина в цій репутації може мати наслідки, що виходять далеко за межі одного засідання. За відсутності чіткого forward guidance від ФРС ринок сам домальовує картину на основі кожного окремого звіту — і це саме та причина, чому очікування можуть розвертатися так різко й так швидко. Коли центробанк не дає ясного сигналу про траєкторію на кілька засідань вперед, кожен новий CPI чи звіт про зайнятість перетворюється на самостійний тригер для репрайсингу, а не просто на підтвердження вже відомого курсу — звідси і така невизначеність, яку ми бачимо.